"Щодо перспектив використання альтернативних джерел енергії на Сході України". Аналітична записка



Анотація

 

В аналітичній записці представлено аналіз ресурсних можливостей регіонів Сходу України (Донецької та Луганської областей) щодо потенціалу розвитку альтернативної енергетики, залучення місцевих альтернативних джерел енергії з огляду на зростання конкурентоспроможності регіонів та системного вирішення проблем енергозабезпечення на регіональному рівні.

 

ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ НА СХОДІ УКРАЇНИ

 

Альтернативна енергетика покликана сприяти вирішенню, передусім, двох важливих проблем – енергоефективності та екологічної безпеки, які є одними з найбільш гострих саме на Сході України. Однією з особливостей функціонування регіональних комплексів Сходу України є збереження лідируючих показників енергоспоживання, що зумовлено недосконалою структурою промислового виробництва, значна питома вага в якому належить застарілим  енерговитратним технологіям. Процес модернізації регіональної та національної економіки значною мірою може активізувати розвиток альтернативної енергетики, забезпечити дотримання принципів сталого розвитку та високих світових екологічних стандартів господарської діяльності.

 

На сучасному вітчизняному ринку енергоресурсів альтернативні джерела енергії тільки починають поступово розвиватися. У 2012 році найвищі темпи зростання встановлених потужностей продемонстрували вітроелектростанції (ВЕС) – у 2,2 разу (зростання на 141,5 мегават), обсяг виробництва – до 262,8 мегават; сонячні електростанції (СЕС) – в 1,7 разу (зростання на 130,3 мегават), обсяг виробництва – до 317,8 мегават. З урахуванням зміни і корегування встановлених потужностей, які входять в об’єднану енергосистему України, у 2012 році її загальна потужність збільшилася на 0,9 % – до 53777,6 МВт[1]

 

Відповідно до звіту міжнародної компанії «Ernst & Young» у 2011 році, Україна потрапила до рейтингу країн, найбільш привабливих для інвестування у відновлювані джерела енергії, а у 2012 році перемістилася в цьому рейтингу з 30-го на 29-е місце (усього рейтингом охоплено 36 країн світу).

 

Світова практика ХХІ ст. свідчить про швидке зростання темпів освоєння обсягів альтернативних джерел енергії.

 

Довідково: Так, за результатами дослідження міжнародної компанії Bloomberg New Energy Finance, світові інвестиції в розвиток відновлюваної енергетики у 2012 році склали 268,7 млрд дол. Лише до сегменту сонячної енергетики інвестори вклали 142 млрд дол., вітряної – 78,3 млрд дол. Позитивна динаміка розвитку альтернативної енергетики підтверджується і прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, яким передбачено у 2030 році зростання світового попиту на використання альтернативних джерел енергії для опалювання на 7 %. Інвестиції у відновлювані джерела енергії до 2030 року складуть 5,5 трлн дол., що становитиме майже 50 % усіх інвестицій в енергетичну промисловість[2].

 

Україна позиціонує себе на міжнародній арені як держава з найбільш сприятливими умовами для «зелених» інвестицій. Восени 2012 р. Європейський банк реконструкції та розвитку запропонував інвесторам галузі ВДЕ фінансувати до 60 % їх бізнесу. Проте альтернативна енергетика все ще перебуває на етапі становлення. Сьогодні в енергобалансі України частка «зеленої» енергетики становить лише від 0,4 % до 0,8 %.

 

Проблема енергозабезпечення залишається традиційно актуальною на Сході України. Серед традиційних джерел – кам’яне вугілля, газ. Водночас пріоритети інноваційного розвитку та структурної перебудови економіки старопромислових регіонів Донбасу передбачають оптимізацію структури енергетичного балансу регіону. Зокрема, забезпечення зменшення частки паливно-енергетичних ресурсів за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій та збільшення частки альтернативної енергетики.

 

Останнім часом на Сході України можна констатувати активізацію процесів динамічного розвитку альтернативної енергетики, особливо вітрової та сонячної. Найбільшими підприємствами регіону є Ботієвська ВЕС потужністю 78 МВт (Запорізька обл.) і ТОВ Вітряний парк Новоазовський – 57,5 МВт (Донецька обл.). У Краснодонському районі Луганської області розпочато будівництво вітропарку потужністю 400 МВт.

 

Враховуючи домінування у регіоні вугільної галузі, для якої характерні витратні технології видобутку вугілля, через глибинність пластів, високу концентрацію метану актуальною є реалізація технологій видобутку шахтного метану та використання його в якості альтернативного джерела енергії.

 

Довідково: За даними Рейтингу енергоефективності регіонів України, складеного Аналітичним центром «БЕСТ», східні області України мають одні з найгірших сумарних показників: Донецька – 35,2 % від рівня ЄС 2007 р. (21 місце у рейтингу);  Луганська – 30,2 % (24 місце). У той же час саме області Сходу України мають один із найбільших потенціалів енергозбереження в країні. У Донецькій області – 2597,8 млн євро (2 місце серед регіонів України), у Луганській області – 1260,0 млн євро (3 місце) (у цінах 2010 р.)[3].

 

Системні проблеми розвитку джерел альтернативної енергетики на територіях Сходу України.

Проблема залучення інвестицій у виробництво електроенергії. Нетрадиційні технології вимагають значних капіталовкладень. З одного боку, держава через податкові пільги та нульову ставку для імпортного обладнання створює умови для інвесторів. З іншого боку, неврегульованість правових питань (щодо виробництва сонячної енергії, виділення земельних ділянок для СЕС тощо) стимулюють зростання ризиків для потенційних інвесторів. Зокрема, пропозиції, викладені у законі «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, зобов’язують інвесторів з 1 січня 2013 року використовувати не менше 30 % місцевої сировини, матеріалів та робочої сили. А з 1 січня 2014 року ця частка повинна зрости до 50 відсотків.

 

Висока вартість проектування й обладнання для освоєння альтернативних джерел енергії, розвитку альтернативної енергетики. Недостатня підтримка вітчизняних підприємств машинобудівної галузі, зорієнтованість їх випуску на традиційну групу засобів виробництва обумовлює високий рівень залежності розвитку альтернативної енергетики в Україні від імпорту необхідного обладнання. У свою чергу, це збільшує кінцеву собівартість виробленої в Україні енергії з альтернативних, відновлюваних джерел. У той же час, машинобудівний комплекс регіону не має можливості використовувати свої потужності у повному обсязі, відбувається зменшення обсягів виробництва машинобудівної галузі переважно внаслідок зниження попиту на ринку металургійного обладнання.  

 

За підсумками 2012 року експорт машинобудівної продукції області в країни далекого і ближнього зарубіжжя проти 2011 року скоротився на 3,8 % і склав 1,6 млрд дол. США. Така ситуація потребує пошуку й акумулювання нових напрямів розвитку однієї з базових галузей регіону – машинобудування. Одним із напрямів підвищення конкурентоспроможності машинобудівної галузі може стати постачання техніки та обладнання, надання допомоги при сервісному обслуговуванні як діючим, так і проектним підприємствам з видобутку енергії альтернативними методами.

 

Неврегульованість тарифів. «Зелений» тариф в Україні досить високий, що гальмує процес розвитку альтернативної енергетики. Для установок, які виробляють електроенергію за рахунок енергії вітру, коефіцієнт коливається від 1,2 до 2,1, залежно від потужності вітроустановки. Для генераторів енергії, які працюють на біомасі, він складає 2,3. Вищі коефіцієнти встановлені для компаній, що виробляють електроенергію за рахунок сонячної енергії (від 4,4 до 4,6).

 

Недостатньо розвинутим є внутрішній ринок споживання енергії, виробленої завдяки залученню альтернативних технологій. Цінова політика на ринку альтернативної енергетики потребує виваженого підходу, у т.ч. з розробкою короткострокових та довгострокових прогнозів щодо розвитку потужностей виробництва альтернативної енергетики, оцінки реальних потреб внутрішнього ринку та можливостей для її експорту. Вартість продукції альтернативних джерел енергії поки що суттєво перевищує вартість традиційної енергетики та палива. У зв’язку з цим, певні види продукції альтернативної енергетики спрямовані виключно на експорт, тому що не мають гарантованого внутрішнього ринку збуту.

 

Довідково: Випуск пеллет з сільськогосподарських відходів невпинно зростає: за підсумками 2012 р. року обсяг виробництва цієї продукції в Україні перевищив 750 тис. т (збільшився порівняно з минулим роком на 15 %). Але споживання пеллет всередині країни залишається мінімальним – майже всю свою продукцію заводи експортують до ЄС (до 90 % вироблених обсягів). За оцінками Української асоціації виробників альтернативного твердого палива (УАПАТТ), сьогодні країна використовує лише близько 3 % свого потенціалу зазначеної галузі при можливості збільшити випуск до 20-28 млн т пеллет на рік (до 2050 р.).

 

Донецька область має один із найбільших потенціалів енергії біомаси (відходи рослинництва, тваринництва, деревини): 1,8-2,3 млн т на рік, потенціал Луганської області середній: 0,8-1,3 млн т. Найбільший потенціал в обох східних областях має використання енергії біомаси соняшника: відповідно 2800-3400 і 1900-2800 тис. МВт/год.

 

Відсутність унормованого правового підходу щодо використання ВДЕ у реформуванні комунальної системи опалення та споживання електроенергії. Так, за даними Міністерства регіонального розвитку лише близько 1 % котелень переведені на альтернативне паливо. У той же час обладнання практично всіх котелень має показник зношення понад 80 %, а майже дві третини українських котелень мають коефіцієнт корисної дії (ККД) нижче 80 %. За експертними оцінками, витрати на технічне переоснащення котельні, обладнаної застарілими котлами, тільки за рахунок економії на паливі відшкодовує свою вартість вже за 1 опалювальний сезон.

 

За оцінками експертів сьогодні у системі теплокомуненерго України діє близько 9 тис. котлів опалення, які могли б бути замінені новими, що у масштабах країни може дати щорічну економію у 1,6 млрд грн.

 

Поступовий перехід комунальних підприємств на альтернативні види палива та енергетики відповідає цілям модернізації комунального господарства. Вітчизняні дослідники пропонують цілу низку варіантів опалення різними видами біопалива. Що стосується ціни, то спеціальні тарифи для ВДЕ необхідно законодавчо унормувати та забезпечити їм інституційну підтримку шляхом підвищення та гарантування соціальної відповідальності бізнесу (у даній сфері господарювання).

 

Відсутня державна (та регіональна) стратегія розвитку альтернативної енергетики, не системне запровадження заходів щодо популяризації альтернативних видів вироблення енергії на регіональному та загальнодержавному рівнях. Здійснення заходів, спрямованих на формування у суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення енергоефективності, розвитку та використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива вимагає чіткої державної стратегії розвитку галузі на середню (до 2020 р) та довгострокову (до 2050 р.) перспективу. Розробка та прийняття такої стратегії мають супроводжуватись системною інформаційною підтримкою на державному та регіональному рівнях.

 

На Сході України кліматичні умови та специфіка господарювання в цілому сприяють освоєнню альтернативних джерел енергії та розвитку альтернативної енергетики. На регіональному рівні особлива увага приділяється подоланню енергозалежності, зниженню енерговитрат та підвищенню енергоефективності регіональної економіки, у т.ч. шляхом збільшення частки альтернативних джерел енергії в паливно-енергетичному комплексі регіону.

 

Проблема скорочення енергоємності валового регіонального продукту східних областей України має не тільки регіональний, але й загальнодержавний характер, оскільки високий рівень споживання енергоресурсів негативно впливає на рівень собівартості вітчизняної продукції (товарів, послуг) і знижує її конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках. Разом із тим від вирішення питання скорочення енергоємності виробництва залежить ефективність гарантій енергетичної безпеки України та регіону, конкурентоспроможність вітчизняного виробництва товарів та послуг.

 

Довідково: У Донецькій області за підсумками роботи 2012 р. виконання енергозберігаючих заходів дозволило заощадити 361,18 млн кВт год. електроенергії, 1191,49 млн куб. м природного газу, 248,10 тис т вугілля, 111,52 тис. Гкал теплоенергії. Вартість заощаджених ресурсів становила 5819,36 млн грн. Найбільшу економію паливно-енергетичних ресурсів було досягнуто за рахунок використання альтернативних (нетрадиційних, відновлювальних) джерел енергії (НВДЕ) – 1398,85 тис. т загальною вартістю 5,22 млрд грн[4].

 

Технічний енергетичний потенціал НВДЕ за рахунок освоєння відновлюваних джерел енергії складає: 3,34 млн тонн у Донецькій області та 2,57 млн тонн у Луганській області. Це означає заміщення ПЕР за рахунок НВДЕ відповідно на 9,9 % і 24,2 % у Донецькій і Луганській областях, що дає можливість суттєво заощадити традиційні види палива та електроенергії шляхом їх часткового заміщення зазначеними джерелами енергії. З урахуванням нетрадиційних (позабалансових) джерел енергії двох східних областей України найбільший потенціал за абсолютними показниками мають теплова енергія ґрунту та ґрунтових вод, а також енергія біомаси. При цьому відзначається великий потенціал споживання органічного палива. Проте можливі частки заміщення ПЕР за рахунок ВДЕ в обох областях є досить невеликими порівняно з іншими регіонами України (див. додаток[5]).

 

На Сході України зосереджено різноманітний ресурсний потенціал, який через деформованість регіональної економіки не використовується у повному обсязі. Зокрема, регіон має потужний розгалужений промисловий комплекс, який потребує суттєвої модернізації, зменшення енерговитратності виробництва; базу мінерально-сировинних, природно-кліматичних ресурсів, розвиток яких вимагає значних інвестицій; науковий та трудовий потенціал, який не задіяний у повному обсязі через відсутність робочих місць. Усе це актуалізує пошук шляхів оновлення і підвищення рівня конкурентоспроможності регіональної економіки. Одним із таких напрямів для регіону повинен стати розвиток альтернативної енергетики як базової платформи для модернізації уже існуючих галузей промисловості та створення нової виробничої інфраструктури. З метою активізації процесу оновлення регіонального економічного комплексу на Сході України доцільним є застосування кластерної моделі розвитку ресурсо-енергозберігаючих технологій. У межах Донецької області створені всі умови для формування кластерної моделі: компактно розміщенні ключові підприємства машинобудівної галузі (НКМЗ, Енергомашспецсталь, СКМЗ, Дружківський машзавод, Костянтинівський механічний завод, Костянтинівський прокатний завод, «Спецтехскло», «Кварсит», Артемівський машинобудівний завод «Вістек»); функціонує власна база для підготовки спеціалістів та розробки нових, удосконалення існуючих технологій (Донбаська державна машинобудівна академія, Донбаський інститут техніки і менеджменту Міжнародного науково-технічного університету, ВАТ «Науково-дослідний проектно-технологічний інститут машинобудування» (м. Краматорськ), Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування (м. Слов’янськ).

 

Подальше перспективне урахування можливостей застосування кластерної моделі на Сході України дозволить орієнтувати економічні комплекси на використання виключно регіональної  ресурсної бази. Це, у свою чергу, сприятиме зростанню ефективності та продуктивності виробничих потужностей промисловості, надасть реальні можливості для підтримки вітчизняних виробників ресурсозберігаючого обладнання, сприятиме створенню наукомістких робочих місць для працевлаштування молодих фахівців. Створення повністю замкнутого циклу вітчизняного виробництва альтернативної енергії позитивно вплине на собівартість кінцевої продукції, знизить витрати на реалізацію енергозберігаючих проектів, що сприятиме збільшенню привабливості для потенційних інвесторів регіональних проектів з освоєння джерел НВДЕ.

 

Досвід Сходу України засвідчує позитивну динаміку в освоєнні альтернативних джерел енергії, що дозволяє розглядати їх як один із стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку регіону в цілому.

1. Поступовий перехід комунальних підприємств, приватного сектору на альтернативні види енергетичного забезпечення. У регіоні досить високий потенціал сонячної енергії. Він складає 0,27 млн тонн умовного палива на рік. Раціональне та оптимальне використання потенціалу регіональних геліосистем дозволяє майже на 50 % забезпечити потребу регіону в тепловій енергії та отриманні гарячої води. Загальний річний технічний потенціал сонячної енергії у Донецькій і Луганській областях приблизно однаковий – 270 тис. тонн умовного палива на рік. Термін ефективної експлуатації геліоенергетичного обладнання у регіоні становить 5 місяців (з травня по вересень), у той час, як фотоенергетичне обладнання може достатньо ефективно експлуатуватись упродовж цілого року.

Довідково: У Донецькій області енергія сонця використовується в пансіонатах шахти «Червоноармійська-Західна» на Азовському узбережжі, турбазі «Святогірська». Геліоустановки працюють на АТ «Донецькелектрооптторг», ВАТ «Шахтоспецстрой», поліклініці № 7 Донецька, Маріупольському пологовому будинку № 1. Сьогодні в області встановлено понад 300 сонячних конвекторів. КП «Компанія «Вода Донбасу» передбачено будівництво сонячної фотоелектричної станції на території АР Крим. Потужність станції - 40 МВт, ККД - не менш 13,5 %. Вартість проекту – 1078 млн грн. Реалізація проекту дозволить за рахунок «зеленого» тарифу повністю компенсувати фінансові витрати КП «Компанія «Вода Донбасу»» на поточне споживання електроенергії. Очікуваний обсяг виробництва електроенергії становить 47,3 млн кВт год. /рік.

 

2. Раціональне використання потужностей регіону у вирощуванні агрокультур, переробка відходів яких є основою для виробництва біопалива. При раціональному використанні природно-кліматичних умов, упровадженні прогресивних агротехнічних заходів для виробництва олії, а разом з нею і біопалива з відходів, на Сході України складаються сприятливі умови для налагодження безвідходного виробництва в агропромисловому комплексі та покращення екологічного стану територій. У січні 2013 р. право на «зелений тариф» отримала компанія, розташована у Волноваському районі ТОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Екотоп». Підприємство спеціалізується на виготовленні пеллет з лузги соняшника (потужність – 2 МВт) та здійснює виробництво біопалива – брикетів із соломи.

 

3. Перспективи розвитку вітроенергетики. Реальну перспективу щодо втілення мають проекти з освоєння великої кількості земель низької якості у промислових районах Сходу України завдяки будівництву комплексів ВЕС. За даними Міжгалузевого науково-технічного центру вітроенергетики Інституту відновлюваної енергетики НАН України у Донецькій області придатними для будівництва ВЕС визнано (за оцінками фахівців) понад 10 % території з високим вітроенергетичним потенціалом, тобто 13250 га.

 

На сьогодні введено в експлуатацію 210 вітроустановок, потужністю 25,5 МВт (або 51,1 % від проектної). З урахуванням нормативів для використання вітроенергоустановки (ВЕУ) (потужністю 2 МВт – 13 га) з сільськогосподарського обігу вилучається лише 2-3 % території. За результатами досліджень, у Донецькій області вважається можливим будівництво вітрових електростанцій загальною потужністю 2000 МВт. Використання вітроенергетики є доцільним на території міст: Красний Луч, Свердловськ, Краснодон і на територіях Краснодонського району для обігріву та гарячого водопостачання об’єктів житлово-комунального господарства, підприємств й організацій бюджетної сфери.

 

Потенціал застосування вітрогенераторів у Луганській області є одним із найбільших в Україні. Їх річний енергетичний потенціал оцінюється у 747,5 тис. тонн на рік. Середньорічна швидкість вітру коливається від 5 до 5,5 м/сек., що, залежно від висоти вітрогенераторів, забезпечує потенціал виробництва вітряних енергетичних установок від 2810 до 7230 кВт/год. Вітрогенератори здатні ефективно працювати у районах із середньорічною швидкістю вітру 3,5 м/сек., а від 7 м/сек. – забезпечувати підтримку зовнішнього освітлення, нагріву води та опалювання. За приблизними розрахунками, вартість електроенергії, виробленої вітрогенераторами, може бути у 2 рази нижче, ніж вартість традиційної електроенергії.

 

4. Досвід застосування методу когенерації на Сході України. Реалізація когенераційних технологій у промисловості та житлово-комунальному господарстві регіону дозволяє наблизити виробників електроенергії до споживачів, ліквідувавши суттєві втрати в мережах, знизити собівартість продукції та мінімізувати шкідливі викиди від спалювання палива.

 

Довідково: У м. Донецьк та м. Луганськ відкрито філії та сервісні відділення компаній-виробників установок когенерації на базі газопоршневих двигунів, призначених для роботи на міні-ТЕЦ. Одна з таких міні-ТЕЦ вже працює на шахті ім. А.Ф. Засядька в Донецьку. Сумарна теплова та електрична потужність установки становить 131 МВт, у т.ч. електрична 67 МВт. При цьому газопоршневі двигуни дозволяють працювати на шахтному газі з гранично низькою концентрацією метану – від 25 %. Когенераційне обладнання встановлене також на ВАТ «Концерн Стирол». Проектна потужність електростанції – 25 МВт, вартість проекту – 80,8 млн грн. Реалізація проекту дозволить підприємству щорічно економити 24,9 млн КВт. год. електроенергії на суму близько 10,0 млн грн.

 

5. Використання шахтного газу – метану. За рахунок видобутку шахтного метану вирішується низка важливих проблем не лише регіонального рівня, а й загальнодержавного: відбувається дегазація шахт, зменшуються викиди метану в атмосферу, отримані ресурси використовуються для теплопостачання, виробництва електроенергії тощо.

 

Довідково: За даними ВО «Донбасгеологія», розвідані шахтні пласти мають запаси метану 645 млрд м³, у тому числі на діючих шахтах – 293 млрд м³. На цей час на 62 шахтах Донецької області використовуються системи дегазації вугільних шарів. Проте лише на шахті ім. А.Ф. Засядько метан використовується для потреб комунальних будівель шахтного підприємства. Розпочато реалізацію проекту з використанням у виробництві шахтного метану на структурному підрозділі «Краснодонвугілля» – шахті «Суходольська-Східна» за фінансової підтримки міжнародної компанії Green Gas International (Нідерланди). Проект розраховано на дві стадії: на першій планується запуск генеруючої установки проектною потужністю 1,6 МВт, на другій – розширення потужностей до 3,2 МВт. Завершення першого етапу проекту заплановано на кінець 2013 року. Реалізація проектів з використанням шахтного метану як джерела енергії достатньо капіталомістка. Так, вартість проекту з утилізації виведеного на поверхню шахтного метану оцінюють приблизно у 2 тисячі євро на 1 КВт електричної потужності. Реальним джерелом надходження коштів для розвитку промислового видобутку шахтного метану можуть стати «зелені» інвестиції у Проекти Спільного Впровадження. На початок 2013 р. на різних стадіях підготовки та впровадження  знаходилось 20 таких проектів. За допомогою залучення інвестицій (у т.ч. іноземних інвесторів) і використовуючи сучасні та перспективні технології видобуток шахтного метану в Україні у найближчі роки можна було б довести до 2-4 млрд м³, а надалі (упродовж 2015-2030 рр.) до 6-9 млрд м³ на рік, що еквівалентно 5 млн тонн умовного палива. Залучення шахтного метану до енергетичного балансу регіону значною мірою сприятиме виконанню взятих на себе Україною міжнародних зобов’язань за Кіотським протоколом. За експертними оцінками, Україна, знизивши викиди шахтного метану в 2 CO-еквіваленті на 500 млн тонн, може отримати прибуток у сумі до 4 млрд доларів.

 

6. Розвиток підприємств із виробництва машин, устаткування, обладнання для потреб альтернативної енергетики. Наприклад, ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька обл.) виробляє практично всі види обладнання, зазначені у прийнятому законі для виконання «місцевої складової». ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі», яке розмістило виробництво на базі цього заводу, стало першим в Україні підприємством з виробництва, монтажу та сервісного обслуговування вітроенергетичних установок. Загалом на Донеччині діють 12, на Луганщині 19 організацій – виробників/постачальників послуг у сфері енергоефективності, енергозбереження, відновлюваної енергетики та альтернативних видів палива, які охоплюють економічні сектори промисловості, будівництва, житлово-комунального господарства.

 

7. Технологія газифікації вугілля компанії Shell. Проект передбачає модернізацію ТЕЦ і переведення їх на водовугільне паливо. Два з трьох заводів, що мають працювати за такою технологією, планується побудувати на Сході України – у Сєвєродонецьку (Луганська обл.) і Горлівці (Донецька обл.). У Донецькій та Луганській областях промисловість отримує енергоспроможні відходи, в основному у вигляді коксового та доменного газу. Коксовий та доменний газ використовуються на підприємствах чорної металургії та коксохімії для власних енергетичних потреб замість природного газу. Наприклад, у Донецькій області ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», у Луганській області – ВАТ «Алчевськкокс» використовують коксовий газ як для власних потреб, так і для забезпечення роботи комунальних служб (переважно котелень) тих міст, біля яких вони розташовані. Упроваджується також проект будівництва парогазової електростанції на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», яка працюватиме на вторинних ресурсах (доменному, коксовому та конвертерному газах). При виході електростанції на проектну потужність 3,6 млрд кВт/год. на енергоринку буде реалізовуватись 1,4 млрд кВт/год. електроенергії на рік. Проведення цього заходу, відповідно до Програми реконструкції ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», передбачалось завершити до 2013 року, проте через складне фінансове становище підприємства, терміни перенесено на невизначений період.

 

8. Упровадження інноваційних технологій виробництва синтетичного газу та твердого палива методом піролізу (дозволяє переробляти різні матеріали й адаптувати їх до використання в якості палива: біологічні відходи, тверді побутові відходи, відходи вуглезбагачення тощо). Зазначена технологія дозволяє значно зменшити навантаження на екологію регіону, уникаючи викидів діоксину в атмосферу.

 

Довідково: На сході України вже розпочато практичну реалізацію проектів із застосування зазначеної технології. Зокрема, ТОВ «Східноукраїнська екологічна компанія» (м. Стаханов, Луганська обл.), у квітні 2013 р. запустили електричну станцію на біомазуті, який отримують з мулу очисних споруд навколишніх міст. Потужність підприємства – 1 МВт. У м. Краматорську (Донецька обл.) розпочато проект використання піролізної установки для утилізації ТПВ міського полігону.

 

Таким чином, Схід України має великий потенціал використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії як за кількістю альтернативних енергетичних джерел, так і за масштабом їх упровадження в систему енергозабезпечення регіону. Природні чинники Донецької та Луганської областей дозволяють широко використовувати цілу низку ВДЕ – енергію вітру, сонця, ґрунту та ґрунтових вод. Особливості господарства регіону надають широкі можливості й для використання техногенних продуктів – викидів теплової енергії на промислових підприємствах, горючого газу на вуглевидобувних підприємствах, відходів промислового, сільськогосподарського та побутового походження, твердих побутових відходів (ТПВ) та продуктів їх переробки, а також виробництва альтернативної енергії з відходів сільського господарства.

 

Рекомендації щодо розвитку альтернативних джерел енергії на Сході України

На загальнодержавному рівні першочерговим є:

  • створення системи диференційованої тарифної підтримки (залежно від використаних технологій, обсягу виробництва підприємства, місця розміщення устаткування тощо), що передбачає можливість варіювання «зеленого тарифу» як з метою оптимізації залучення наявних на місцевому рівні ресурсів альтернативної енергетики (наприклад, знижувати його для проектів з більш низькою місцевою складовою, і підвищувати для проектів з більш високою питомою вагою залучення місцевих ресурсів), так і з метою уникнення диспропорції у структурі та розвитку окремих напрямів альтернативної енергетики на місцевому, регіональному рівнях;
  • продовження розробки нормативно-правової бази з чітко прописаними правовим механізмом приєднання генеруючих установок до електромереж, що необхідно для стимулювання подальшого розвитку інвестиційних проектів та програм, залучення на ці потреби інвестиційних ресурсів. Також потребує нормативного урегулювання питання  оформлення права власності на самі мережі;
  • забезпечення умов на нормативно-правовому, нормативно-технологічному та технічному рівнях для діяльності, пов’язаної з видобутком та використанням метану вугільних родовищ і газу сланцевих прошарків, шляхом створення дієвих стимулів (у т.ч. бюджетно-податкових механізмів) для залучення і гарантування інвестицій у ці сфери енергетики;
  • ввести загальнодержавну статистичну звітність стосовно використання НВДЕ в регіонах за конкретними напрямами з метою систематизації інформації щодо наявного та потенційно можливого використання НВДЕ енергетичними, сільськогосподарськими та промисловими підприємствами, розробити її класифікацію;
  • розробити механізм проведення обов’язкової державної експертизи перед початком будівництва підприємств з виробництва енергії на основі освоєння альтернативних джерел енергії з обов’язковим урахуванням потенційних ризиків (втрат, збитків тощо) для навколишнього природного середовища з метою дотримання принципів сталого регіонального розвитку та охорони довкілля;
  • ввести в систему українського правового поля чітке визначення складових відновлюваної енергії, виходячи з прийнятої у міжнародній практиці класифікації, наприклад, тієї, що застосовуються у відповідних нормативно-правових документах ЄС.

на регіональному рівні:

  • розробити комплекс заходів щодо стимулювання і використання відновлюваних джерел енергії, відходів у теплопостачанні, комбінованому виробництві теплової та електричної енергії, включно з положеннями стосовно спільного спалювання біомаси та вугілля;
  • визначити чіткі критерії відбору та затвердження проектів, які використовуватимуть «зелений тариф»; надати пріоритет щодо затвердження таких проектів з урахуванням логістичної складової їх розміщення (у т.ч. з огляду на наявні місцеві ресурси, відстань до електричних мереж тощо);
  • розробити комплекс заходів щодо впровадження технологій, необхідних для проведення масштабної дегазації на вугільних шахтах регіону шляхом залучення методів дегазації свердловин із поверхні землі на ділянках, що не підпадають під дію ліцензій та дозволів вугледобувних підприємств, а також підземної дегазації;
  • спростити процедуру видачі документів дозвільного характеру, пов’язаних із надрокористуванням, землекористуванням та користуванням газопроводами для підприємств, які виконують роботи з видобування та використання метану та газу сланцевих пластів;
  • скорочувати обсяг субсидій до галузей та виробництв енергії з традиційних джерел енергії (перш за все, у вугледобувну галузь) з метою вивільнення коштів для розвитку підприємств нетрадиційних відновлюваних джерел енергії;
  • розробити систему матеріального стимулювання процесів ефективного використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, впровадження інноваційних розробок, захищених патентами підприємств, колективів та окремих робітників;
  • започаткувати широке кредитування населення на пільгових умовах з метою встановлення обладнання для виробництва «чистої» енергії (фотобатареї);
  • забезпечити для населення, виробників та інвесторів систематичне проведення широких рекламно-інформаційних кампаній з метою популяризації розвитку альтернативної енергетики, закріплення її позитивного іміджу, роз’яснення споживачам реальної вигоди від розвитку та впровадження проектів з виробництва відновлювальної енергії;
  • надавати пріоритет розвитку технологій НВДЕ, таких, як використання біомаси, техногенних, сільськогосподарських та побутових відходів, шахтного метану, побічних викидів енергії у промисловості, сфері ЖКГ тощо як основі досягнення сталого регіонального розвитку.

 

Регіональний філіал у м. Донецьку

(Ю.В. Макогон, І.М. Доля, Є.О. Пожидаєв)

 

Додаток

 

 

Технічний енергетичний потенціал нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії

у Донецькій і Луганській областях України та обсяги заміщення ПЕР *

 

 

Технічний енергетичний потенціал НВДЕ, млн. т умовного палива

Місце за показником серед регіонів України

Відсоток від загальнонаціонального показника

Сфера енергетики / Область

Донецька

Луганська

Донецька

Луганська

Донецька

Луганська

Сонячна

енергетика

0,27

0,27

7-8

7-8

4,5

4,5

Геотермальна

Енергетика

0

0

-

-

-

-

Мала гідро-

енергетика

0,05

0,1

16-17

4

1,7

3,3

Енергія

біомаси

1,16

1,1

5

7

5,8

5,5

Теплова

енергія

стічних

вод

0,5

0,16

3

6

11,9

3,8

Теплова

енергія ґрунту

та ґрунтових

вод

1,36

0,93

1-2

4

9,8

6,7

Всього

по

областях

3,34

2,57

4

9

5,7

4,3

Споживання

органічного

палива,

млн. т у. п.

33,795

10,63

1

6

16,8

5,3

Частка

заміщення

ПЕР за

рахунок

ВДЕ, %

9,88

24,2

25

19

33,7

82,6










 



[1] Потужність альтернативної енергетики в Україні за рік зросла вдвічі [електронний ресурс]  // – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2013/02/23/297236

[2] Renewable energy country attractiveness indices: February 2013 [електронний ресурс]  // Режим доступу: http://www.ey.com/GL/en/Industries/Cleantech/Renewable-energy-country-attractiveness-indices_February-2013

[3] Рейтинг енергоефективності регіонов України [електронний ресурс]  // Ukrainian Energy Index - UEI 2012. – Режим доступу: http://www.energy-index.com.ua/uk/ratings/2012/regions/luganska/

[4] Інформація про виконання у 2012 році Програми економічного і соціального розвитку Донецької області на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки. Додаток 1 // Департамент розвитку базових галузей промисловості ДонОДА. – Режим доступу: http://industry.ci.dn.ua/?lang=ua&sec=05.01&iface=Public&cmd=main&args

[5] Програма енергоефективності Донецької області на 2010–2015 роки. Додаток 1 [електронний ресурс]  //  Департамент розвитку базових галузей промисловості ДонОДА.  – Режим доступу: http://industry.ci.dn.ua/?lang=ua&sec=05.02&iface=Public&cmd=main&args=




читайте також:


«Аудит і внутрішній контроль в органах місцевого самоврядування як механізми управління комунальним господарством». Аналітична записка
«Стратегічні основи інноваційного розвитку територіальних громад». Аналітична записка
«Імплементація інституціонального базису регіональної політики ЄС в Україні». Аналітична записка
«Забезпечення ефективності фінансування розвитку регіонів та громад в умовах децентралізації влади». Аналітична записка
«Розвиток соціального підприємництва в Україні та його роль у реінтеграції Донбасу». Аналітична записка